Супермаркет Києва: “А почему вы не подстраиваетесь под клиента?”, – спитав мене покупець, коли я заговорила українською…
Довго шукала роботу у столиці, але нічого вартісного мені не траплялося. Вирішила тоді піти на стажування в супермаркет. Касир – зовсім непогана робота.
Зайняла своє робоче місце, поглянула на колег і почала працювати. Через кілька годин зрозуміла, що українською розмовляю лише я. Хіба касири не знають, що закон їх зобов’язує обслуговувати клієнтів державною мовою?
– Понимаешь мы ориентируемся на клиента. А они все так говорят!
Таки справді! Більшість покупців розмовляли ворожою. Були такі кадри, які ще й мене соромили за рідну солов’їну, мовляв, сиджу за касою, як Президент на параді!
Але були й сміливці, які легко переходили на українську, щоб зі мною порозумітися. Розсмішили мене 2 подруги. Одна з них підійшла до каси і відразу защебетала чистою українською… Її товаришка здивовано:
– Ничего себе! Как тебя понесло! Я даже не знала, что ты так умеешь!
– Так! А як же інакше?! Можу і так!
А мораль цієї історії така: Завжди просіть касира перейти на українську мову! Чому це так важливо? Ми боремося за зменшення російського контенту на радіо, телебаченні.
Але в сучасному світі не в кожного навіть є телевізор вдома. А от їстоньки хочеться всім без винятку.
Якщо касир продовжує вперто розмовляти російською – не бійтеся звернутися до менеджера. 2-3 скарги – і всі працівники защебечуть державною мовою.
Треба братися за цю сферу людського життя, бо супермаркети та інші магазини – чудова платформа для масштабної українізації.Джерело
