Ікони на сотні доларів, що зникли з Лаври в Києві, «спливли» у музеї на Росії… (ФОТО)

Скарби, які зникли з Києво-Печерської Лаври, показують на виставці в Росії

У Росії знайшли 57 унікальних артефактів, які в 1930-х зберігалися в Києво-Печерському музеї-заповіднику. У 1940-х скарби вилучили для зберігання в держохорону СРСР — нібито для надійності — після чого їх і слід прохолов.

На цікаву знахідку звернув увагу археолог Тимур БОБРОВСЬКИЙ, про що він написав у Facebook.

Вчений показав фото колекції, яка зараз належить Державному історичному музею РФ в Москві

Більшість з них — церковні предмети, які в 1920-х реквізували з ризниць Софіївського та Успенського соборів Києва, перетворених в музеї радянською владою.

Скарби вдалося виявити після того, як в мережі опублікували посилання на сайт музею, де викладені оцифровані експонати музею — всього заявлено понад 900 тисяч одиниць.

До цього часу безцінні артефакти з золота, срібла та дорогоцінних каменів вважалися загубленими назавжди.

Щойно я знайшов скарб з 57 дорогоцінних предметів, надзвичайно коштовний та майже несподіваний (найчастіше так і буває зі скарбами), пише на своїй сторінці у Facebook Тимур Бобровський.

Безцінний для української історії, з визначним провенансом (що не дуже характерно для скарбів). За два дні безперервного «сидіння» у мережі (а це зовсім не притаманно скарбошукацтву).

Віднайдені коштовності – переважно церковні речі з ризниць Софійського і Успенського соборів м. Києва, виготовлені із золота, срібла та коштовного каміння.

Більшість з них раніше вважалися беззворотньо втраченими. Та з’ясувалося, що вони збереглися. На жаль, не у нас, – у фондах Державного Історичного Музею Російської Федерації, у Москві. Але збереглися. Не знищені. І це дуже тішить.

Маю надію, що «моя» знахідка стане у нагоді усім, хто не байдужий до української спадщини. І, схоже, «там» ще чимало подібних скарбів.

Для допитливих – трохи подробиць:

У 2001 році Григорій Полюшко видав монографію «Втрачені скарби лаврського музею», де оприлюднив каталог коштовних речей, які у 1930-х рр. були вилучені з Києво-Печерського музею-заповідника (тоді – Всеукраїнського музейного містечка) до Держхрану СРСР.

Ці речі були представлені переважно богослужбовими предметами, реквізованими у 1920-х рр. з ризниць Софійського та Успенського соборів м. Києва, перетворених на музеї з встановленням в Україні радянської влади.

До Держхрану з музеїв коштовні речі вилучалися під приводом «надійного збереження». Але раптом з’ясувалося, що на початку 1940-х рр. більшість з них зникла у нетрях державних банківських установ і лише окремі предмети пізніше «спливли» у фондах музеїв Москви та Ленінграда.

Григорію Полюшку вдалося визначити, що 11 предметів зі 119, описаних ним у каталозі, опинилися у московському Державному історичному музеї. Намагання дослідника встановити обставини їх надходження до музею та запити від лаврського заповідника ще у 1999-2000 рр. звелися до такої офіційної відповіді: «…существующая в Государственном Историческом музее учетная документация не содержит информации про поступление экспонатов из Киево-Печерской Лавры» (цит. за Г. Полюшко).

Григорій Полюшко вважав, що кілька десятків предметів з його каталогу можуть зрештою виявитися експонатами московського музею. Але з’ясувалося, що цей музей є «недооціненим».

Кілька днів тому шановний Дмитро Вортман опублікував посилання на сайт Державного Історичного Музею РФ, де викладено оцифровані експонати музею – всього заявлено понад 900 тис. одиниць (https://catalog.shm.ru/entity/OBJECT).

Зачепившись за таку можливість, я спробував перевірити колекцію на наявність предметів київського походження, використавши для цього світлини вилучених з лаврського заповідника речей початку 1930-х рр. (опубліковані у “каталозі Полюшка”).

І тут почалося…

Зі 119 предметів, наведених у каталозі за даними 1930-х рр., мені серед матеріалів зазначеного сайту вдалося ідентифікувати 57 «київських» речей, з яких щонайменше чотири десятки вважалися втраченими назавжди. І це я переглянув лише частку оцифрованої колекції…

На мою думку, дуже важливо зібрати усе до купи, розкласти по полицях та оприлюднити походження цих предметів. Щоб було зрозуміло звідки воно взялося і куди зрештою поділося, в який спосіб набувалося і яким чином викрадалося.

А ще ось для чого: якщо московські колеги цього справді не знають, як вони свого часу інформували Григорія Полюшка, то відтепер знатимуть, що у кожної з позначених речей є провенанс і своя цікава історія.

А якщо раптом їм це все було відомо, але для чогось приховувалося, то принаймні хай знатимуть, що і ми тепер «в курсі», де ховаються наші «загублені скарби».

Звичайно, трохи пізніше зроблю грунтовнішу публікацію (долучайтеся, колеги). А тут на світлинах — вироби з дорогоцінних металів (золото та срібло) та коштовного каміння (діаманти, яхонти, топази, рубіни тощо).

Предмети представлені переважно церковними речами — архієрейські митри, наперсні хрести та панагії, напрестольні та благословенні хрести, літургійний посуд XVII – XVIII століть.

На кожній ілюстрації: ліворуч – архівні фото предметів 1930-х рр., коли вони ще були у Києві (опубліковані Григорієм Полюшком), праворуч – сучасний їх вигляд у московському музеї (з сайту).»

На цей допис археолога сила-силенна відгуків. Ось один з них:

«…Навряд чи є сумнів, що все, що зникло з Києва і України знаходиться Москві, Пітері… Окрім вивезених в двадцятих-тридцятих роках за кордон.

Та й зараз це вивозиться з захопленої території України.

Інша справа, що інформацію про ці артефакти з російських мистецьких застінків отримати майже неможливо, а повернути — чи не взагалі міфічні мрії

Тимур, велика подяка Вам за зроблену знахідку. Можливо, потягнувши за знайдену Вами нитку можна буде знайти в Росії ще багато цікавих пам’яток культури з України, в тому числі — Києва і Лаври, які дивним чином зникли, про які десятки років нічого не було відомо. І які, зрозуміло, зовсім випадково опинилися в Росії.»Джерело