Сину, допоможи, мене в Херсоні затопило! – Це хто? Я вас не знаю. Ви номером помилилися..

Мені було 10, коли тато пішов з родини. Мама тоді впала у велику депресію, дуже схудла, постійно плакала та майже нічого не їла. Як виявилося, мій тато знайшов молоду пасію у себе на роботі. Ну і майже рік крутив з нею роман. А потім прийшов, зібрав всі свої речі, щось довго пояснював мамі на кухні та потім поїхав геть. Мене навіть не обійняв на прощання.

Я бачив, як моїй мамі боляче. І вирішив, що от всіма силами зроблю її знову щасливою. Так, мені довелося швидко подорослішати. Я навчився готувати їсти, прибирав вдома, а коли підріс – то вже шукав тимчасові підробітки. Міг у сусідів за гроші викинути сміття, допомогти важкі речі носити. У бабусі в селі косив траву, випасав корів, збирав сезонні овочі та фрукти. На першу таку “зарплату” купив мамі гарну сумку.

Знаєте, от в чомусь я все-таки вдячний батькові. Адже я виріс самостійним та відповідальним чоловіком. Зумів закінчити школу на золоту медаль, пройти на державне місце, отримав червоний диплом. Заробив на власну квартиру, зустрів хорошу жінку Тетяну та створив прекрасну родину. Про маму я не забував. Ми часто приїздимо до неї у гості, привозимо онуків. Минулого року я подарував їй путівку до санаторію і зробив ремонт у всій квартирі.

Коли я дізнався про те, що 0kупанти підірвали водосховище, то одразу почав волонтерити. Ми з сусідом збирали воду, речі, ліки, продукти на Херсон. Я ще написав свій номер телефону в одній групі на Фейсбуці щодо допомоги. У моєї жінки є невелика однокімнатна квартира і ми хотіли безкоштовно прийняти родину біженців. Все-таки, у людей трапилося таке велике горе.

На другий день до мене зателефонували:

– Алло, це Олексій? Ви писали щодо квартири.

– Так, це я. Ви можете доїхати до Тернополя машиною чи автобусом?

– Олексію, це я. Твій тато. Допоможи, мене в Херсоні затопило!

Я на декілька секунд втратив дар мови. До мене зателефонував тато. От вистачило йому совісті згадати про мене тільки тоді, коли самому знадобилася допомога?

– Це хто? Я вас не знаю. Ви помилилися номером, – сказав я тихо у слухавку та заблокував його номер.

Як виявилося, тато з коханкою тоді жили в Херсоні. І їх якраз затопило найбільше. А тут він побачив моє оголошення про квартиру і зателефонував. Хоча до того роками мовчав. Певно, навіть не здогадується, що я одружений та маю дітей.

Ви можете думати, що я безсердечна людина, що мені потім у пеклі горіти. Але я ні каплі не жалію, що відвернувся від батька. Так йому і треба! Це доля помстилася за мене та маму.

Мама не знає про той дзвінок від батька. І я нікому про це не говорив, жінці тим паче. Чесно, у мені досі сидить образа, що батько нас проміняв на молоду коханку. Він мені ніхто. Зараз навіть через силу називаю його “татом”. Бог йому суддя.Джерело